Сьогодні я стояла зовсім поруч.
Я поглядом торкалась твоїх рук,
Цілунки сипала на твої вії,
В солодких мріях пила мед із губ.
І все це, за якісь лише хвилини...
Дивилася на тебе несміливо,
Ось, поруч ти...Торкнись лише рукою...
Я знову не знайду тепер спокою,
Бо я стояла зовсім поруч...
Мелодією знов лунав твій голос,
Неначе зашумів налитий колос.
І серце заспівало знов сумної,
Тобі не треба вже мене такої...
Сьогодні я була за крок від тебе,
Дивилася на тебе, як на мрію.
Сьогодні я була за крок від неба,
Та в небо полетіти я не смію.
Сьогодні я була за крок від щастя,
Якого вже мені не скуштувати.
Гарячих, ніжних рук твоїх не знати,
Не пестити тебе своїм волоссям.
Мені вже не дано тебе пізнати...
Вже вечір, я не сплю, дивлюсь на зорі...
Зорею в небі ти, моє кохання!
Щоразу ти говориш відпусти,
Щоразу ти говориш про прощання.
Та я не можу відпустити все,
Я ним живу, живу заради мрії.
Без віри в тебе жити я не вмію,
Як без зорі планета не живе...
Я поглядом торкалась твоїх рук,
Цілунки сипала на твої вії,
В солодких мріях пила мед із губ.
І все це, за якісь лише хвилини...
Дивилася на тебе несміливо,
Ось, поруч ти...Торкнись лише рукою...
Я знову не знайду тепер спокою,
Бо я стояла зовсім поруч...
Мелодією знов лунав твій голос,
Неначе зашумів налитий колос.
І серце заспівало знов сумної,
Тобі не треба вже мене такої...
Сьогодні я була за крок від тебе,
Дивилася на тебе, як на мрію.
Сьогодні я була за крок від неба,
Та в небо полетіти я не смію.
Сьогодні я була за крок від щастя,
Якого вже мені не скуштувати.
Гарячих, ніжних рук твоїх не знати,
Не пестити тебе своїм волоссям.
Мені вже не дано тебе пізнати...
Вже вечір, я не сплю, дивлюсь на зорі...
Зорею в небі ти, моє кохання!
Щоразу ти говориш відпусти,
Щоразу ти говориш про прощання.
Та я не можу відпустити все,
Я ним живу, живу заради мрії.
Без віри в тебе жити я не вмію,
Як без зорі планета не живе...
